31 грудня 1888 року в Деребчині, у сім’ї Францішка і Феліксії Пронашків, народився другий син, якого назвали Андрієм.

Андрій, як і його старший брат Збігнєв, з раннього дитинства проявив неабиякий талант до мистецтва, особливо до живопису. Батьки з розумінням віднеслися до юного дарування і створили всі можливі умови для розквіту синових здібностей.

Протягом усього творчого шляху Андрій прагнув наслідувати свого брата, переймав у нього всі таємничі тонкощі мистецького ремесла, завжди намагався досягнути його малярського рівня і тому його приклад проніс через все життя.

Початкову освіту майбутній художник здобув в Деребчині. Пізніше, повторюючи творчий ріст свого брата, навчався у Вінницькій гімназії , а повну середню освіту отримав уже у Варшаві. Маючи середню освіту, прекрасні здібності та велике бажання малювати, остаточно вирішує  пов'язати своє життя з мистецтвом.

У 1906 році, у Краківській Вищій школі мистецтв, Андрій починає здобувати художню освіту. З часом переводиться на престижний факультет Академії Витончених Мистецтв, де з 1909 по 1910 роки удосконалює художню майстерність у студії Леона Wyczolkowski і Cтаніслава Debicki. Cвоєрідний стиль цієї студії буде присутнім в творчості художника впродовж усього його життя.

Важко описати життя талановитого земляка в хронологічній послідовності, не поділивши його на частини. Він - то художник-організатор, то художник – теоретик, то сценічний  декоратор.
Мистецька діяльність Андрія, як уже зазначалось вище, завжди була тісно взаємопов’язана із творчістю його брата Збігнєва, який був і художником - теоретиком напряму „Арт”.

Згодом Андрій бере участь у виставках як художник – організатор, і це сприяє його  об’єктивній оцінці свого рівня , свого місця в мистецтві, своєї індивідуальної манери виконання.

Будучи ще молодим початківцем, він починає вміло експериментувати з кольорами, про що свідчить багато його картин, зокрема, портрет дружини, виконаний в темних тонах.

 

Саме картини з переважанням одного тону дозволяють
легко розпізнавати його роботи.

Багато картин писав Андрій і на релігійні теми.

Є і автопортрети. Автопортрет Андрія – це єдина
картина, яка знаходиться у місті Львів,
в картинній галереї.

 

А картина «Купець в музичній лавці» на виставці в
Парижі була удостоєна першої премії.

 

  В Америці, в Чикаго, є картина
«Натюрморт», написана Андрієм в 1939 році.

 

Роботи Андрія Пронашко цінні і сьогодні. Багато музеїв
намагаються влаштувати виставки його картин.

Робіт художника про малу батьківщину, наш Деребчин,
виявити не вдалося.

Більшість картин знаходиться в приватних колекціях, власники яких не завжди готові до їх демонстрації.

 

  "Прощання". Олія на фанері, 53,5 х 62,5 см.
Приватна колекція.

 

«Хід». 1916 рік. Акварель на картоні, 50,5 х 35,3 см. 
  Національний музеї Варшави.

«Мун». 1917 рік.
Картина знаходиться в музеї міста Лодзь.

 

"У майстерні".
Картина знаходиться в музеї міста Лодзь.

Найбільше світове визнання отримали такі його картини:

• Autoportret na tle gałęzi drzewa (1908)
• Akrobaci (1921)
• Chrystus Nauczający
• Kuszenie
• Triumf śmierci
• cykl Złożenie do grobu m.in. Procesja (1916)
• Mnich (1917
• Podpalacz (1918)
• Taniec (1920)
• Ucieczka Marii do Egiptu (1921)
• W pracowni
• Portret żony
• Poranek na folwarku (1927)
• Upalny podwieczorek
• Kościół w Fort Vendre
• Pałac w Trouville
• Przystań w Collioure
• cykl Pejzaże sentymentalne
• Scena. Kompozycja konstruktywistyczna (1927)
• Pożegnanie z muzą (1949-1951)
• Martwa Natura z gwiazdami (1952-1953).
• Autoportret na tle gałęzi drzewa (1908)
• Akrobaci (1921)
• Chrystus Nauczający
• Kuszenie
• Triumf śmierci
• cykl Złożenie do grobu m.in. Procesja (1916)
• Mnich (1917
• Podpalacz (1918)
• Taniec (1920)
• Ucieczka Marii do Egiptu (1921)
• W pracowni
• Portret żony
• Poranek na folwarku (1927)
• Upalny podwieczorek
• Kościół w Fort Vendre
• Pałac w Trouville
• Przystań w Collioure
• cykl Pejzaże sentymentalne
• Scena. Kompozycja konstruktywistyczna (1927)
• Pożegnanie z muzą (1949-1951)
• Martwa Natura z gwiazdami (1952-1953). 

Саме такий його скромний внесок у світову культуру як художника - колориста.

Життя Андрія Пронашка як сценічного декоратора почалося під час першої світової війни. Вся сім’я його переїхала в курортне місто Закопане. Там, разом із братом, він починає стверджувати себе в цьому виді мистецтва.

У 1917 - 1922 роках працював в театрі м. Лодзь;
в 1920 - 1924 роках - в театрі ім. Словацького в Кракові;
в 1924 - 1926 роках - в театрі ім. Богуславського у Варшаві;
в 1932 - 1937 роках - в міських театрах Львова;
в 1937 - 1939 роках - в «Театрі Народові» у Варшаві.

За ці роки він створив декорації до 50-ти вистав.
У роки гітлерівської окупації Польщі був учасником підпільної Театральної ради (спільно з Л. Шиллером, Б. Коженевським та ін.), брав участь в русі опору, був відповідальним за мікрофільмування.

У 1945-1946 роках працював директором та художнім керівником в «Театрі Старі» в Кракові;
в 1946 – 1947 роках - в театрі ім. Виспянського, в Катовіце;
в 1947 – 1957роках - в театрі ім. Словацького;
в 1957 – 1961роках - в «Театрі Польських» у Варшаві.

У своїх роботах прагнув до архітектонічної побудови декорацій (складні майданчики), ввів жорсткі костюми, які впливали на рухи і жести акторів. Оформляв спектаклі польської поетичної драми Словацького, Міцкевича, Красинського, Норвіда, Виспянського.

Найкращими роботами Андрія Пранашка були:
«Ахілл» і «Повернення Одіcея» Виспянського (1925,1932);
«Полонені» Марінетті ( 1933) ;
« Дзяді» Міцкевича (1934);
«Людина, яка була Четвергом» Честертона ( 1937 );
«Фантазії» і «Кардіан» Словацького (1954 , 1956);
«Небожественна комедія» Красинського (1958).

З його декораціями було поставлено більше 214 сценічних вистав.

У 1956 році художник переїжджає до Варшави, де і присвячує себе науці. Згодом Андрій стає професором Державної Вищої Театральної школи.

Крім життя талановитого художника і театрального директора, Андрій Пронашко прожив цікаве життя творчої людини зі всіма її радощами і турботами.

Земний шлях художника – земляка закінчився 15 січня 1961 року.

Станіслав Івасько
Березень, 2010 рік.