ЛІКАРКА ХОТІЛА ПОСАДИТИ ЇЇ У В'ЯЗНИЦЮ ЗА ЗНАХАРСТВО.
А через кілька років вона пошкодила хребта і ця сама цілителька поставила її на ноги.
До Ганни Олександрівни Коцюби завітав я у село Деребчин, що на Шаргородщині. Просте, здавалося б, село. Та завдяки Ганні Дідурці — так кличуть її односельці - воно стало відомим далеко за межами України. Не один десяток дорослих та дітей врятувала вона від інвалідного візка, від каліцтва на все життя, а то й від смерті.
Пам’ятаю з дитинства, що була в селі велика лікарня, а в ній - досвідчені лікарі, але якщо хто ламав руку чи ногу, чи раптом траплялася травма хребта — люди йшли до баби Гані.
Пам’ятаю і великі черги людей на її вулиці. Хто приїздив автомобілями, хто потягом, хто літаком. Географія її пацієнтів сягає Мурманська, Воркути, Криму, Кавказу, Середньої Азії, Естонії, Москви... Везли хворих, яким офіційна медицина не давала ніякої надії. Ганна Олександрівна творила над ними свої чудеса і люди поверталися додому здоровими.