val der3 До ювілею відомого земляка — Мій Деребчин - моє село

27 травня 1885 року в мальовничому селі Деребчин, що на Поділлі, в сім’ї виконавчого директора Деребчинського цукрового заводу Францішека Пронашка і Феліксії Савіцької народився первісток – син Збігнєв.

Достовірні спогади односельчан чи автобіографічні записи самого Збігнєва щодо його дитинства сьогодні знайти дуже важко. Відомо лише те, що він закінчив Деребчинську початкову школу, яку відкрив у селі власник та фінансовий директор заводу Аристарх Аристархович Масс.

 

Ще з малого дитинства Збігнєв любив займатися ліпленням з глини. Це було вчасно помічено батьками, і вони вирішили поступово розвивати його талант, навіть і не здогадуючись про те, що їх син стане в майбутньому всесвітньо відомим художником, скульптором, теоретиком різних напрямів мистецтва. У своїй професійній кар’єрі він досягне посади ректора Краківської художньої академії, але дорога до вершин була довгою та важкою.

Після закінчення Деребчинської початкової школи Збігнєв продовжує навчатися у Вінницькій гімназії. На той час гімназія не давала середньої освіти, і тому з 1903 по 1905 роки він здобуває її у Варшаві.

Отримавши атестат, остаточно вирішує стати художником і тому поступає вчитися в Київську школу витончених мистецтв. На сьогодні - це Київське художнє училище, що по вулиці Вацлава Воровського. Саме тут, у Києві, він знаходить себе як митця і до кінця свого життя залишається вірним вибраному ремеслу.

Здобута освіта в Києві дозволила йому об’єктивно оцінити свій професійний рівень і приступити до подальшої освіти в Краківському художньому училищі (на даний час – це Краківська Художня Академія).

Роки навчання в цьому навчальному закладі ( 1906 - 1911) ознаменувалися для Збігнєва участю в перших художніх виставках, дослідженнями в Краківській студії Теодора Аксентовича та постійними подорожами по європейських столицях, що дало чудову нагоду досконало вивчити світове мистецтво.

До кінця навчання він сформувався як передовий художник в новому, на той час, напрямі мистецтва - «Арт», став його теоретиком і утримував позиції як передовий митець цього напряму аж до 1920 року.

З 1911 року Збігнєв постійно бере участь у різноманітних виставках і одночасно виступає їх організатором.

У 1912 році він розписує костел в одному з районів міста Кракова.

З 1913 по 1914 рік працює художником вітражної майстерні Зеленських.

З 1915 року починає працювати як художник – декоратор, розробляє свої перші декорації для театральних постановок театру Барановських в місті Закопане. В цьому ж році публікує в журналі «Редвант» свою програму «Вперед до майбутнього» і створює свою першу портретну скульптуру.

У 1916 році він повертається до Кракова і починає співпрацювати із Словацьким театром Людовика. Систематично друкує свої статті з мистецької теорії «Арт» в журналі «Маски».

У 1919 році переїжджає до Варшави, де бере участь у першій виставці формістів, співпрацює з театром «Редут». В цьому ж році він одружується з юною красунею Марією Норма Таубе.

Дружина була високо освіченою людиною, доктором медичних наук. Саме вона займала в його творчості дійсно вагоме місце. Збігнєв протягом свого творчого життя написав багато чудових її портретів. Cеред цінителів його мистецтва найбільше
відомий портрет його дружини в зеленому, написаний маслом на полотні в 1922 році. Він, як і інші, зберігається в Національному музеї Кракова, а їх більше 20.

Збереглися і фотографії митця на фоні портрета своєї улюбленої дружини.

З 1920 року і до кінця свого життя Збігнєв Пронашко викладав малярство в різних навчальних закла

дах. Спочатку він викладає в Краківській «Вільній художній школі» Людовика Мехоферова, а з 1924 року його призначають керівником студії монументального живопису Департаменту образотворчих мистецтв Університету Стефана Баторія в м. Вільно, де він проживає разом із своїми батьками.

Відомо, що в цей час він намагається створити скульптуру відомого польського філософа і поета Адама Міцкевича. Тільки дружба з командиром польського гарнізону Пілсудським допомагає впровадити задумане в життя. Пам’ятник був виготовлений із дерева у стилі «кубізм».

За цей витвір мистецтва на нього посипалась критика з усіх сторін. Він її витримав, не огризався. При весняному паводку пам’ятник змила вода, і всі були задоволені. Задоволений був і сам автор цього пам’ятника. Це була перша спроба увіковічити філософа і поета Адама Міцкевіча в скульптурі. Всі спроби інших скульпторів були вже пізніше. Маленьку копію цього пам’ятника можна побачити в Національному музеї Кракова.

В цей же період він стверджується і в новому напрямі мистецтва – «Нудизм». Однією із таких картин є «Кульбаба».

Відзначився в цій манері він і як скульптор. Збереглась невеличка скульптурка із гіпсу, висотою всього в 35,5 см, виготовлена в 1922 році.

Непідготовлене суспільство не зрозуміло художника і жорстоко покарало його за це. У 1929 році його кандидатуру професора Академії образотворчих мистецтв в Кракові було відхилено Міністерством Релігійних Переконань, але це не дуже засмутило цілеспрямованого Збігнєва, і він знову починає подорожувати по європейських країнах та брати участь у всіх можливих на той час художніх виставках.

З 1932 по 1934 роки Збігнєв живе в Італії. В цей час він виконує роботи з розпису інтер’єрів королівського замку у Вавеле, починає співпрацювати з Асоціацією Художників «Дзвінок», стає одним із головних ініціаторів створення театру «Крікот».

Його новаторство щиросердно відзначає світова громадськість. В 1937 році Збігнєва за створення «Експозиції школи мистецтв» і розробку методів аплікації в сучасному житті нагороджують Золотою медаллю на міжнародній виставці в Парижі «Арт і техніка».

Під час війни вся сім'я Пронашків: батьки, молодший брат Андрій і сестра Олена проживають в курортному місті Закопане. В цей час він займається розробкою декорацій до місцевого театру.

У 1945 році його призначають професором Краківської Академії образотворчих мистецтв, де він робить успішну кар’єру і вже в 1948 році стає її ректором.

На схилі літ художник малював похмурі картини згідно своєї філософії, яка до цього часу у нього сформувалася. Досить розглянути його картини «Золоті роки» і «Осінь»:

«Золоті роки», 1951 рік, маслом на полотні, 139.0 х121.0
Національний музей Кракова.

«Осінь», 1956 рік, маслом на полотні, 100.0 х 81.0.
Зберігається в художній галереї Національного музею в Кракові.

В 1955 році помирає дружина Марія. Збігнєв дуже важко переживає втрату коханої жінки, щов подальшому і вплине на його творчість. Невдовзі, після смерті Марії, він назавжди залишає активне професійне життя.

Вдячна громадськість Польщі дуже цінувала його вклад в розвиток світового мистецтва. В 1957 році в галереї «Zacheta» у Варшаві і в «Спільноті друзів образотворчих мистецтв» в Кракові відбулися виставки на честь 50-ї річниці творчої діяльності художника.

8 лютого 1958 року Збігнєв Пронашко помирає. Похований художник в Кракові на Салваторському цвинтарі.

В 2010 році виповнюється 125 років з дня народження нашого славного земляка.

Творча спадщина Збігнєва Пронашка дуже величезна, але, на жаль, і досі майже не систематизована та не вивчена.

Лише фонд Національного музею в Кракові нараховує 97 картин маслом, 20 скульптур і більше 500 робіт на папері, у тому числі акварель, малюнки і деякі прінти. Серед малюнків є безліч замальовок, сценографій, розписів, друкарських зразків, підготовчих ескізів скульптур і пам’ятників.

Колекція охоплює всі періоди творчості художника, починаючи від перших досліджень і закінчуючи роботами, створення яких було припинено з причини його смерті.

Декілька картин і скульптур постійно виставляються в художній галереї польського Національного музею в Кракові. Є його картини і в Національному музеї у Вроцлові, багато картин знаходяться і в приватних колекціях.

Суспільство періодично повертається до спадщини Збігнєва Пронашко і щоразу оцінює його по- новому. Так він і стає класиком.

У 1992 році була випущена поштова марка із зображенням скульптури Tytus Czyzewski, автором якої є наш земляк.

Сама скульптура знаходиться в Національному музеї Кракова.

Всіх надбань, які створив митець, нажаль, не збереглося. Дуже багато було знищено під час війни. Розписи палацу у Вавелі були знищені під час ремонтних робіт в 1995 році.

Щороку проводиться безліч аукціонів, на яких успішно продаються картини Збігнєва .

Нам, його землякам, цікаво знати як відобразилася в його мистецтві наша мала батьківщина.

У Національному музеї Кракова можна побачити портрет батька Збігнєва, Францішека Пронашка, при правлінні якого закладався весь подальший устрій Деребчина аж до 2006 року.

Є також і портрет його матері. ЇЇ зовнішній вигляд мало чим відрізняється від сучасних деребчинських жінок.

Мальовничий деребчинський куточок нагадує і акварель на папері, розміром 25,5х35,5 см, з цікавою назвою «Запруда». Сьогоднішній вигляд цієї місцини надто змінився, але є ще багато жителів села, які пам’ятають те місце саме таким, яким воно зображено на картині.

Спадщина Збігнєва Пронашка, пов’язана з Деребчином, майже не досліджена, і я думаю, що в цьому напрямі ще будуть великі сенсаційні відкриття.{jcomments on}

Станіслав Івасько. Лютий, 2010 рік.