Народився 16 лютого 1929 року.

Вінницька область, Шаргородський район, с. Деребчин, українець.

Нагороди:

- Орден “Знак Пошани” за досягнення у розвитку професійно-технічної освіти УРСР та успіхи в підготовці кваліфікованих робітників для народного господарства. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 20 серпня 1986 року).

- Ювілейна медаль “За доблестный труд” (Президії Верховної Ради СРСР, Житомирська міськрада, 10 квітня 1970 p.)

- Медаль “Ветеран праці” за довголітню добросовісну працю. (Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 грудня 1988 р).

- Ювілейна медаль “50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 pp.”

- Медаль А.С. Макаренка за заслуги в галузі освіти і педагогічної науки. (Постанова колегії Міносвіти УРСР від 16 січня 1989 р).

- Пам'ятна Медаль ВДНГ СРСР за активну участь у пропаганді і впровадженні науково-технічних досягнень і передового досвіду. (Постанова Головного Комітету ВДНГ СРСР від 10 жовтня 1990 р).

- Почесний Знак Цивільної оборони СРСР за вмілу організацію, керівництво і забезпечення виконання завдань і заходів цивільної оборони. (Наказ начальника Цивільної оборони СРСР від 20 квітня 1989 р.).

- Почесні грамоти Держпрофобру СРСР та інших республіканських організацій.

- Відмінник профтехосвіти СРСР. (Рішення колегії Держпрофобру СРСР і Президії ЦК профспілки працівників держустанов від 9 лютого 1979 p).

Після закінчення Деребчинської середньої школи шляхом індивідуально-курсової форми навчання оволодів робітничими професіями “коваль ручної ковки”, “комбайнер”. У 1944-1946 працював у місцевому колгоспі.

У 1954 р. закінчив Житомирський педагогічний інститут, історичне відділення.

У 1956 р. пройшов курс навчання у Серпухівському військовому технічному авіаційному училищі, де було присвоєно звання технік-лейтенант авіації.

З 1954 р. працював вчителем, провідним працівникам апарату облпрофради, відділу науки і учбових закладів Обкому Компартії Житомирської області.

З 1971 p. - начальник Житомирського обласного управління професійно-технічної освіти.

З 1977 року - заступник Голови Державного Комітету УРСР по профтехосвіті.

Після ліквідації у 1988 р. Держпрофобру УРСР працював заступником начальника Головного управління профтехосвіти Міністерства освіти України, а з 1994 р. вийшов на пенсію, як державний службовець.

Вся управлінська діяльність спрямовувалась на розширення мережі професійно-технічних навчальних закладів, зміцнення їх навчально-матеріальної бази, на навчально-методичне та кадрове забезпечення навчально-виховного процесу, задоволення інтересів молоді в отриманні середньої освіти і робітничої професії високої кваліфікації, а виробництво України - необхідними робітничими кадрами.

Як заступник Голови Держкомітету безпосередньо керував діяльністю управлінь професійної підготовки, навчально-виробничою діяльністю навчальних закладів профтехосвіти, напрямками роботи Республіканського навчально-методичного кабінету, активно працював над удосконаленням професійної підготовки учнів, впровадженням у практичну діяльність профтехучилищ досягнень науки, у навчальний процес передового педагогічного і виробничого досвіду, комп'ютеризації.

В Україні були створені і працювали сотні шкіл передового досвіду, 12 регіональних центрів з розробки і впровадження навчальних комп'ютерних програм, десятки творчих колективів з написання підручників, навчально-методичних посібників за багатьма професіями.

Систематично проводились олімпіади, конкурси професійної майстерності майстрів та учнів, республіканські та обласні виставки технічної творчості, приділялась велика увага розвитку раціоналізації і винахідництва, виготовлення учнями у навчальних майстернях, в процесі виробничого навчання, складеної корисної продукції.

Колосовський Л. М. є автором:

- навчального посібника для середніх сільських і меліоративних профтехучилищ “Лабораторний практикум з технології виконання земляних робіт”. Видавництво Вища школа, 1979 р., м. Москва.

- статей:

-”Гартується робітнича зміна”, Збірник “Высокая цель“, Політвидав України, 1979р.

-”Учням профтехучилищ - глибокі правові знання”. Журнал “Радянське право” №10, 1981 р.

-”Вчити майбутніх робітників бригадному підряду”. Журнал “Радянська школа” №4 ,1984 р.

-”Про роботу навчальних закладів профтехосвіти Української РСР з здійсненням комплексного підходу до процесу навчання і виховання учнів”. Збірник матеріалів Всесоюзної науково-практичної конференції. Виробниче об'єднання. Поліграфічна книга УСС, м. Харків, 1978 р.

-”Шляхи подальшого удосконалення підготовки робітничих кадрів в системі професійно-технічної освіти”. Збірник матеріалів республіканської науково-практичної конференції, м. Львів, 1982р.

-”Удосконалення управління навчально-виховним процесом”. Збірник матеріалів республіканської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми перебудови і вдосконалення управління професійно-технічною освітою Української РСР. Видавниче об'єднання “Вища школа”, 1984 р.

Вів активну громадську діяльність. Неодноразово обирався членом Республіканського Комітету профспілки працівників освіти, заступником Голови Українського відділення Товариства “Радянсько-В'єтнамської дружби”, був членом комісії у справах ЮНЕСКО при Міністерстві Закордонних Справ Української РСР, членом ряду комісій при Раді Міністрів УРСР.

Брав участь в роботі конгресу з питань розвитку і поліпшення технічної і професійної освіти, який проходив під егідою ЮНЕСКО у червні 1987 р. в Берліні та багатьох Всесоюзних конференцій, педагогічних читань. У 1989-1993 р. був членом президії Міжнародної асоціації працівників професійної освіти.

Домашня адреса: Київ, вул. Суворова, 11, кв. 10, тел. 290-88-08

 

Каспришена Валентина