В результаті блискучих успіхів радянської армії взимку та навесні 1945 року лінія фронту пересунулась далеко на захід. Наші війська на річці Одер зайняли вихідні позиції для штурму Берліна.
Відмова Гітлера від капітуляції, його розрахунки на чвари серед союзників затягували кінець кривавої війни, призводили до непотрібних жертв.
Бої за Берлін були останніми, але від цього вони не ставали легшими. Битва почалась 16 квітня. О 3 годині ранку за берлінським часом при світлі прожекторів в атаку пішли танки і піхота. Бій тривав увесь день і не затихав навіть уночі.
Лише на ранок 18 квітня рубіж було взято. Зав’язались бої на околицях Берліна. Ще через 4 дні фронти Жукова і Конєва зімкнули кільце названого міста. Гітлер приймає рішення особисто керувати боротьбою за Берлін, але всі його сподвижники розуміють, що це безрезультатно.
1травня о 3 годині 50 хвилині на командний пункт 8-ї Гвардійської армії було доставлено начальника генштабу сухопутніх військ Німеччини генерала Кребса. Він заявив про те, що Гітлер 30 квітня покінчив життя самогубством і запропонував розпочати переговори про перемир’я. Наступного дня на 15 годину штаб берлінської оборони віддав наказ про припинення військових дій. Берлін упав.
Активним учасником берлінської битви був і наш односельчанин Дудков Іван Федорович, який пройшов війну з першого і до останнього дня.
5 травня 1941 року Івана Федоровича призвали в армію. Війна застала його в Білорусії під Бобруйськом . Не думалось молодому солдату, що попереду ще 4 роки втрат та надій, оточень та нападів, поразок та перемог і майже всі ці 4 роки Іван Федорович був шофером бронемашини 115 важкого танкового самохідного полку.
Важка солдатська доля не обійшла ні Курської дуги, ні Сандомирського плацдарму, ні визволення держав Західної Європи, ні взяття Берліну. І навіть тоді, коли оголосили вже перемогу, полк Івана Федоровича направляють на визволення Праги.
Нагород дарма не давали нікому. Іван Федорович нагороджений Орденом Слави за форсування Одера, Орденом Червоної Зірки за знищення фашистських пантер, Орденом Червоної Зірки за визволення Праги, медаллю за перемогу над Німеччиною.
Вічна слава солдату - герою
І солдатові без нагород –
Хто загинув хоробро між бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава оця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю бійця.
Це вони порозгонили лихо
І поклали нам хліб на столі.
Ми їм вклонимось мирно і тихо,
Ми їм вклонимось до землі.
Каспришена В.В., Ігнаткін В.В.