На кінець 1943 року більш як половину тимчасово окупованих земель було очищено від загарбника. У визволених містах Росії, України, Білорусії населення з величезною радістю зустрічало армію – визволительку, але до кінця війни було ще далеко.
У липні – серпні війська 1-го Українського фронту провели Львівсько – Сандомирську операцію. В боях на сандомирському плацдармі гітлерівці вперше застосували нові важкі танки “королівські тигри”, на які вони покладали великі надії, але героїчні війська непереможеної армії завдали великої поразки фашистському угрупуванню. Шість днів тривали бої за Львів. 27 липня над старовинним українським містом замайорів прапор визволителів.
Свідком і учасником Львівсько-Сандомирської операції був і наш односельчанин - Шелест Володимир Захарович, якого у квітні 1944 року 18 – річним юнаком призвали в армію.
Після Костромського училища, у званні єфрейтора, Володимира Захаровича направили у 23 – окрему Гвардійську бригаду I - го Українського фронту. Після переможної Львівсько – Сандомирської операції Володимир Захарович, у складі 23-ої Гвардійської бригади, брав участь у визволенні Польщі, Чехословаччини, Німеччини.
10 березня 1945 року, під Ратиборгом, був поранений, а через 1,5 місяці – знову в строю.
Наприкінці війни Володимир Захарович брав участь у визволенні та врятуванні від зруйнування столиці Чехословаччини – Праги.
«Наздар! Наздар!» - вітала Прага
Всіх визволителів своїх.
Пливли над вулицями стяги
І пісня линула, і сміх.
Запам’яталось Празі все це,
Як день народження її,
І сльози радості лилися,
І квіти сипались до ніг.
Саме в Празі застала Перемога Володимира Захаровича.
За свої заслуги перед Батьківщиною наш односельчанин нагороджений орденом Вітчизняної війни, медалями «За бойові заслуги» та «За взяття Праги». А орден «Знак Пошани» - то відзнака за сумлінну працю.
Після війни і аж до 1950 року Володимир Захарович служив на Уралі. Повернувшись додому, працював бригадиром столярної бригади цукрового заводу.
Дорогий Володимире Захаровичу,
Живіть в радості й любові
На землі рідненькій!
Хай гордиться завжди Вами
Батьківщина – ненька!
Каспришена В.В., Ігнаткін В.В.