Навесні 1943 року на фронті настало затишшя. Обидві сторони готувалися до продовження боротьби. Поповнивши людські втрати, німецькі війська одержали нові танки типу “тигр” і “пантера”, штурмові гармати “фердінант”, досконаліші літаки.

Радянське командування вважало, що особливу увагу слід приділити Курській дузі. Так називався виступ лінії фронту, звернутий у бік Заходу.

5 липня німецько – фашистські війська пішли в атаку. На лінії, довжиною 500 з лишнім кілометрів було введено в бій 4 млн чоловік, 13 тис танків, 69 тис гармат, 12 тис літаків.

Запеклість наступу змішалась з шаленством оборони. Біля невеликого села Прохорівка сталася найбільша танкова битва 2-ої світової війни: одночасно в зустрічному бою з обох сторін брало участь 1200 танків, самохідних і штурмових гармат.

Свідком та учасником Курської битви був і наш односельчанин - Крук Григорій Григорович, який 17-річним юнаком добровільно пішов на фронт. Достроково склавши екзамени на радиста 3-го класу, він одержав розподіл у самохідно-артилерійський полк 14-52. 15 червня направляється на Курську дугу.

Після завершення Курської битви полк приєднали до складу 19-го танкового корпусу і направили у склад 4-го Українського фронту. Від Мелітополя до Севастополя визволяв рідну Україну.

На Перекопі, рівно за рік до Перемоги, танк, в якому Григорій Григорович був радистом, підбили фашисти. Двоє загинуло, троє, серед яких і Григорій Григорович, вибралися, але одержали великі опіки.

Руки задимлені – ліва і права,
Чуб до чола прилип.
Сіра шинелька горить яскраво,
Як смоляний смолоскип.
Весь догорає він, весь палає –
Кущ вогняний вдалині,
В тихому краї, на Перекопі,
На українській землі.
Виживи, друже наш, наш односелець,
Ти будеш потрібен ще нам.
Вогонь на машинах, вогонь на чоботях,
Вогонь, бо іде війна.

І, на зло всім смертям, Григорій Григорович вижив.

Після медсанбату, 3 червня 1944 року, він призначений начальником радіостанції самохідно – артилерійського танкового корпусу 14-52.

Після визволення Криму, до березня 1945 року, полк переводять в Прибалтику. 3 березня 1945 року переправляють у Румунію для наведення порядку після придушення військового перевороту. Тут Григорій Григорович і зустрів Перемогу.

Вічна Слава тобі, наш земляче!
Серед нас ти героєм жив.
Хай земля тобі буде пухом,
Та земля, яку ти захистив.

 

Каспришена В.В., Ігнаткін В.В.