26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Скільки б не минуло часу, які б епохальні події не відбувалися в майбутньому, земля і людська пам’ять завжди берегтимуть у собі невигойні зарубки атомного болю і вогню.
Пам’ятають про цю трагедію і учні нашої школи. Щороку, 26 квітня, ми проводимо загальношкільні уроки Пам’яті до цієї трагічної дати.

 

 

Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них – це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, -
Вибух на Чорнобильській АЕС.

 

Ти відомий сьогодні кожному-
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою,
Понад Прип’ятською водою…
Наш Чорнобиль!
Зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччя!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.

 

З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, коли дозволяли собі знущатися з природи – нашої одвічної матері і заступниці. Ця зірка Полин наче була послана з майбутнього, з XXI століття, нам усім, як грізне попередження: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не пізно.

 

Людство прагне Всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне «Бути чи не бути»
Страшно над планетою висить.

 

Для них він ніби дикий Див,
Що дихає вогнем.
Хто з ланцюга його спустив
Ясним квітневим днем?

 

Чути птиць із непроглядних нетрів,
Світить сонце з голубих небес.
Грізна зона. Тридцять кілометрів
з центром на Чорнобильській АЕС

 

Боже, Україну бережи!
Господи, помилуй нас!

 

Скорик Ірина, учениця 8 класу.