val der3 Дзвони Чорної Болі — Мій Деребчин - моє село

 

26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Скільки б не минуло часу, які б епохальні події не відбувалися в майбутньому, земля і людська пам’ять завжди берегтимуть у собі невигойні зарубки атомного болю і вогню.
Пам’ятають про цю трагедію і учні нашої школи. Щороку, 26 квітня, ми проводимо загальношкільні уроки Пам’яті до цієї трагічної дати.

 


 

Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них – це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, -
Вибух на Чорнобильській АЕС.

 

Ти відомий сьогодні кожному-
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою,
Понад Прип’ятською водою…
Наш Чорнобиль!
Зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччя!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.

 

З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, коли дозволяли собі знущатися з природи – нашої одвічної матері і заступниці. Ця зірка Полин наче була послана з майбутнього, з XXI століття, нам усім, як грізне попередження: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не пізно.


 

Людство прагне Всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне «Бути чи не бути»
Страшно над планетою висить.

 

Для них він ніби дикий Див,
Що дихає вогнем.
Хто з ланцюга його спустив
Ясним квітневим днем?


 

Чути птиць із непроглядних нетрів,
Світить сонце з голубих небес.
Грізна зона. Тридцять кілометрів
з центром на Чорнобильській АЕС

 

Боже, Україну бережи!
Господи, помилуй нас!

 

Скорик Ірина, учениця 8 класу.