val der3 Жива легенда — Мій Деребчин - моє село

Деталі

 

 

 Перед тобою я схиляюсь у поклоні,
Жива легендо нашого села.
Руки натруджені твої беру в свої долоні
І відчуваю вплив магічного тепла.


Оцим рукам, цій Богом даній силі
Прийшла і я вклонитися доземно.
Добряче серце… чистий спогад… очі милі…
Й життя, прожите недаремно…

 
27 квітня 1916 року в селі Деребчин, в сім’ї Олександра Івановича та Марії Денисівни Дідурів, народилася донечка Ганнуся - мила, добра, розумна дівчинка, яка згодом стане відомою цілителькою не тільки в селі, але і далеко за її межами.

 

Життя Ганни Олександрівни нічим не відрізнялося від життя простої сільської жительки тих років: важка нужденна праця в полі, голод, війна. Багато страждань і горя прийшлося пережити цій маленькій, свято віруючій в Бога жіночці і , що найважче, навіть смерть двох малолітніх дітей. Але, як писав Тарас Шевченко, «У кожного своя доля і свій шлях широкий».
Її доля протягом усього життя перетиналася з долями тисячі людей, які шукали і завжди знаходили в ній порятунок. Нікого не відправила, нікому не відмовила.
Натруджені пальчики рук відчували найменші ушкодження рухового апарату людини і робили прості чудеса зцілення. В таких випадках кажуть, що це дар Божий.
 

 

 І пронесла вона цей дар через все своє життя, але не тільки пронесла - використала для всіх нужденних в ньому.
  27 квітня Ганні Олександрівні виповнюється 94 роки. Невгамовні роки летять і змінюють все на своєму шляху. Можливо, і ця маленька дівчинка, правнучка Ганни Олександрівни, замінить колись свою бабусю, перейме у неї дар Божий.
 

 

 А ми побажаємо нашій іменинниці міцного здоров’я та  щасливого довголіття.

Щоб завжди у неї хліб був на столі
Й вічно пам’ятали люди на Землі.

(Більше про Ганну Олександрівну Коцюбу читайте в розділі «Сільські цілителі»)