Батьки і діти – серця одні.
Батьки і діти – душі пісні.
Батьки і діти – страждань політ.
Батьки і діти – родинний цвіт.
Щороку, за давньою традицією, у нашій школі відбуваються родинні свята, в яких беруть участь всі члени шкільної родини: вчителі, діти, батьки та бабусі з дідусями. Це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій". Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.
В цей святковий день зала була переповнена. Учні четвертого класу вітали свою Родину.
Тихо – тихо спить матуся -
Баю-бай.
Я на неї задивлюся –
Баю-бай.
Я до неї прихилюся,
Я за неї помолюся,
Спи, моя матусю.
Там, де мама моя, там і сходить зоря, там і сходить зоря.
Там, де мама моя, там щаслива і я, там щасливий і я.
Там, де мама моя, відступає зима, відступає зима.
Там, де мама моя, там і смутку нема, там і смутку нема.
А сорочка мамина біла-біла,
А сорочка мамина серцю мила,
А сорочка мамина зігріває,
Я її до серденька пригортаю.
О рідна мамо, о рідна ненько,
Давай же сьогодні посидим тихенько.
Пригорнусь до тебе, затаю печаль,
Люба моя мамо, за все вибачай.
Заясніє біла хата,
Засміються рушники,
Вийде тато зустрічати,
Як у юнії роки.
Посивіли твої скроні,
Аж душа моя болить.
Нахилю в твої долоні
Голівоньку хоч на мить.
Не бійся, онучко, нічого не бійся,
Бо бабця тримає за рученьку міцно.
Не бійся, онучко, ні бурі, ні грому,
Бо бабця те лихо не пустить додому.
І підношу подарунок я:
Вам спасибі, матінко моя,
За безсонні ночі і турботи,
За одвічні батьківські клопоти,
За слова, що бережуть від болю,
За усмішку і щасливу долю!
Цілую бабусі натруджені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий коровай випікати
І людям добро завжди всім дарувати.
Дзвінко ми співаємо, спритно всі танцюємо.
І завжди веселі у шкільній оселі!
Скорик Ірина, учениця 8 класу.